Одного дня троє людей стояло на задньому дворі Центру і з тугою дивилось на смітник між гаражами, який утворився стараннями багатьох людей за багато років. «Японці зробили б цього місця куточок для медитації», - сказав романтик. «Нам би хоч сміття прибрати і лавку поставити», - сказав реаліст. «Ми це зробимо», - сказав оптиміст.

От так і з’явився проект: «Гаражний японський сад» із завданням прибрати смітник та зробити місце для відпочинку.

Активи: натхнення, дружня підтримка, особистий час, особисті кошти.

Корпоративного заходу, як планували спочатку, не вдалося зробити через коронавірус та карантин. Бо ж не на часі… Але трійці було так шкода втрачати цілий рік, що вирішили почати без широкого загалу. І погнали…

Сміття розбирали довго і нудно. Окрему захопливу та моторошну історію можна написати про те, що було знайдено в тому закутку, і які веселі люди залишили це все після себе. В процесі боротьби зі сміттям стало зрозуміло, що на цьому ґрунті пишного квітника не облаштуєш, і ідея мінімалістичного японського саду отримала ще одне підтвердження.

Звичайно, вони і не зазіхали на те, щоб зробити, ну, прямо справжній японський сад (для цього потрібно бути професіоналом), але взяли за основу головні принципи і обіграли їх на тому матеріалі, що був.

Кожен об’єкт в японському саду має своє значення. В основу моделі покладено союз трьох стихій – води, каменю і рослин. Камені символізують гори та скелі. Вода (або пісок, що її замінює) асоціюється з водоймами. Невеликі рослини, з яких створюють композиції нагадують лісові пейзажі.

Головне в японському саду – не оцінювання, а споглядання, прийняття природи, навколишнього світу і себе таким, як є.  Простота, недосконалість, природність та спокій.

Минув місяць: сміття прибрано, ґрунт почищений, придумано проект саду, притягнуто каміння, завезено кору та дрібні камінці для річки, висаджені рослини, зроблені японський ліхтарик і лавка для відпочинку.

Романтик, реаліст і оптиміст сіли на лавку і подивились на річку,  долину, кам’яну скелю, сосновий ліс та ялівцеві зарості і вирішили, що воно того було варто.